Звістка про те, що 5 лютого 2017 року перестало битися серце відомого на Закарпатті, всій Україні Михайла Юрійовича Волощука, схвилювала багатьох людей. Особливо тих, які зазнали труднощів повоєнних часів. Адже Михайло Волощук був тією особистістю, яка разом з ними пройшла нелегку життєву дорогу. Його глибоко поважали за те, що з належною гідністю витримав усі випробування долі.

Закарпатці довіряли Михайлу Юрійовичу, щиро шанували його. Адже йому, вихідцю із с. Майдан, що на Міжгірщині, де народився 10 листопада 1934 року, випало працювати на відповідальних посадах, починаючи від Воловецького району, до Києва, в апараті ЦК Компартії України. Завжди він турбувався про те, як допомогти містам і селам, далеким присілкам, щоб люди жили краще, заможніше. З 1974 по 1984 рр. М.Ю. Волощука обирають головою Закарпатської обласної ради народних депутатів і водночас головою облвиконкому. Вніс він свою вагому частку у розбудову й зміцнення матріальної бази Ужгородського Національного університету, працюючи на посаді проректора упродовж п’яти років.

На долю М.Ю. Волощука випало знову бути біля керма обласної ради на початку 90-х, коли творились онови нового, демократичного суспільства. Про його чітку державницьку позицію у розбудові незалежної України свідчить те, що майже 15 років М.Ю. Волощук представляв Закарпаття і українському парламенті, був народним депутатом І-го скликання (1990-1994) та брав участь у проголошенні державної незалежності.

Усе своє життя М.Ю. Волощук був із народом, високо цінував думку і позицію громадськості, долучався до створення і подальшої роботи Громадської ради при обласній державній адміністрації, всебічно підтримував громадські ініціативи, спрямовані на розбудову України, розквіт рідного краю.

Світла пам’ять про Михайла Юрійовича Волощука житиме в серцях його рідних, друзів, багатьох наших краян і співвітчизників, які знали його, працювали з ним пліч-о-пліч, відчували його доброту і щирість.

Хай буде йому пухом рідна земля!

Додати коментар

Захисний код
Оновити